Ты думал, веруя во что-то,
Что положил это в карман?
Но превратившись в обормота
Ты понял, что это обман.
Ведь вера - только лишь дорога,
А не искомый результат
И приложить усилий много
Прийдется, чтоб достичь наград.
Ты думал, ты уже спасенный,
Верхом гарцуешь на звезде,
Но жизнь твоя, как листья клена,
Опала наземь по зиме.
И каждый шаг как преступленье
Тебе откроется тогда.
Воюешь ты со своей тенью
И со своим огромным "я".
И постепенно, шаг за шагом,
Себя ты будешь побеждать,
Лишь выбирая то, что надо
Среди того, что мог желать.
И убиваясь постепенно,
Ты воскресаешь по чуть-чуть
И это значит, что Нетленный
Собой твою наполнил грудь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
